На тлі прискореної трансформації глобальної енергетичної структури в бік чистішої та менш{0}}вуглецевої енергії системи накопичення енергії, як основний центр, що з’єднує виробництво відновлюваної енергії з попитом на навантаження, дедалі більше демонструють свою стратегічну важливість. Системи зберігання енергії ефективно вирішують проблеми підключення до мережі, спричинені періодичністю та мінливістю виробництва відновлюваної енергії через просторово-часову передачу та перетворення форми енергії. Одночасно вони забезпечують важливу підтримку для стабільної роботи мережі, підвищення енергоефективності та оптимізації енергетичної структури, стаючи незамінним компонентом у побудові нової енергосистеми.
З технічної точки зору системи накопичення енергії зберігають електричну енергію, теплову енергію чи інші форми енергії контрольованим способом за допомогою спеціальних пристроїв і видають їх для використання, коли це необхідно. В даний час основні технології включають електрохімічне зберігання енергії, зберігання механічної енергії, зберігання електромагнітної енергії та зберігання теплової енергії. Електрохімічний накопичувач енергії, представлений літій-іонними, свинцево-кислотними батареями та проточними батареями, відрізняється швидким відгуком, високою щільністю енергії та гнучким розгортанням і широко використовується в нових підключеннях до енергомережі, зарядці електромобілів і системах розподіленої енергії. Механічне накопичення енергії охоплює насосне гідроакумулювання, стиснене повітря та махове накопичення, причому насосне гідроакумулювання наразі є найдосконалішою технологією та має найбільшу встановлену потужність, придатну для велико-масштабного довго-циклічного регулювання енергії. Електромагнітні накопичувачі енергії, такі як суперконденсатори та надпровідні накопичувачі енергії, відрізняються над-високою щільністю потужності та мілісекундним-рівнем відгуку, і часто використовуються для миттєвої компенсації потужності та керування якістю електроенергії. Акумулятор теплової енергії зберігає теплову енергію через розплавлені солі, матеріали зі зміною фази тощо, які можна безпосередньо використовувати для обігріву або приводу теплових двигунів для виробництва електроенергії, відіграючи значну роль у виробництві сонячної теплової енергії та утилізації відпрацьованого промислового тепла.
Основна цінність систем зберігання енергії полягає в -багатомірній синергетичній ефективності. З боку генерації системи накопичення енергії можуть згладити коливання вихідної потужності від вітрової та сонячної енергії, покращити рівень поглинання відновлюваної енергії та зменшити скорочення вітрової та сонячної енергії. З боку мережі, завдяки функціям зниження пікових навантажень, регулювання частоти, резервного копіювання та запуску в режимі black, вони підвищують стійкість системи та зменшують тиск розширення мережі. Що стосується користувача, арбітраж цін-долини, керування попитом і функції резервного живлення можуть значно зменшити витрати на електроенергію та підвищити надійність електропостачання. Крім того, глибока інтеграція систем накопичення енергії із зарядними стовпами, мікромережами та віртуальними електростанціями призводить до зміни моделей використання енергії від «джерело слідує за навантаженням» до «взаємодії зберігання-мережі-навантаження-», забезпечуючи фізичний носій для побудови енергетичного Інтернету.
В даний час розробка системи зберігання енергії стикається з проблемами, пов’язаними з вартістю, терміном служби, безпекою та стандартизацією. Однак завдяки політичним і технологічним ітераціям його економічна життєздатність продовжує покращуватися, а сценарії його застосування постійно розширюються. У майбутньому, з проривом у довго-технологіях накопичення енергії та широким впровадженням інтелектуального керування, системи накопичення енергії відіграватимуть більш важливу роль у глобальному процесі вуглецевої нейтральності, ставши основою для гнучкої та низько{3}}вуглецевої трансформації енергетичної системи.
